Нардеп Мамоян і його непроста родина. Частина 2
03 февраля 2022 г., 22:37:00
1290
В українській політиці та бізнесі вдале рідство між впливовими людьми відіграє значну роль. Тут і перемоги “потрібних” фірм у державних закупівлях, і “договорняки” між фінансово-промисловими групами та й, навіть, банальне кумівство із призначенням на хлібні посади.
Але особливо зручно, коли у можновладців є, так би мовити, “кадровий джекпот”. Тобто, особи з числа родичів займають посаду у Кабміні або ОП, є депутатами або ж працюють у суді чи прокуратурі. Проте, буває і так, що в обоймі одного кадра не вистачає, наприклад, десь у міністерстві. Хоча, погодьтеся, представники родичі у прокуратурі та ВР теж непогано…
Якщо брат братові допоможе, вони гору на гору поставлять (Вірменське прислів’я)
В попередньому нашому матеріалі ми познайомили вас із народним депутатом від “ОПЗЖ” – Суто Мамоян та поверхово з деякими його родичами. Зокрема, із братом-прокурором – Рустамом Сутко, братом-депутатом КМДА – Сергієм Мамоян, а також їх батьком Чоло Ашоєвичем. Але на них велика рідня Мамоянів не закінчується. Хоча й про вищезгаданих осіб є що додати.
Наприклад, брат, який на сьогоднішній день працює у Генеральній прокуратурі – Сутко Рустам Чолоєвич. Достеменно невідомо, чому у братів різні прізвища. Щоправда, ще у далекому 2011 році, коли Рустам починав свій прокурорський шлях, була наступна інформація.
Працювати Рустам Чолоєвич почав у прокуратурі Обухівського району. Та й, власне, потрапив він туди у, скажімо, непростий спосіб. За повідомленням в ЗМІ, існує думка, що батько Рустама Стука – Чоло Ашоевич купив за це тогочасному прокурору Київської області Олександру Гардецькому квартиру в столиці.
Потім у послужному списку – Прокуратура Оболонського району Києва, знову ж таки, можливо, завдяки прокурору Гардецькому. І у 2015 році Рустам Чолоєвич починає працювати у Прокуратурі Київської області. І вже на той час при річній зарплатні у 39 тисяч гривень задекларував 5 400 000 млн грн. Можливо, Рустам Мамоян був долучений до сімейного бізнесу? Можливо, але ні. Жодних згадок про підприємницьку діяльність прокурора у відкритих джерелах немає. Але це не стало на заваді пану Мамояну з року в рік декларувати більші і більші грошові активи, автомобілі та дорогу нерухомість. Існує також і варіант, що пан Рустам “дуже плідно” попрацював на минулих посадах.
Але до декларації ми ще повернемося. Кілька слів щодо професійної діяльності Рустама Чолоєвича. Тривалий час у столиці відбувалося протистояння між бізнесом та громадськими активістами щодо будівництва на Поштовій площі. Перші – хотіли торговий центр, другі – відповідно, музей. “Карусель” голосувань Київради щодо цього питання розпочалася у 2018 році. Спочатку депутати проголосували за створення музею на Поштовій,але інвестиційний договір передбачав також інтерес спонсора. І він надумав зводити ТРЦ. А потім Київрада прийняла рішення, яким зобов’язала інвестора на Поштовій площі внести зміни до інвестдоговору і передбачити в проекті будівництва приміщення для музею. Таким чином компроміс було знайдено. Виникає питання: до чого тут прокурор Сутко?
За інформацією ЗМІ, родина Мамоян і була серед числа інвесторів і їм належало кафе “Компот” на Поштовій.
Ця інформація підтверджується і тим, що за даними Youcontrol, компанія ТОВ “Сейлен-Трейд”, яка займається будівництвом. І, принаймні у 2021, право власності на об’єкт нерухомості ще мала.
Поштова площа, кафе “Компот”
І вся ця історія з музеєм та ТРЦ триває вже майже десятиліття. Адже ще у 2012 році на Поштовій площі почалися будівельні роботи. Проте, першочергово чиновники вирішили використати для створення підземного “об’єкта соціально-культурного призначення”, але потім передумали та передали під будівництво об’єкта багатофункціонального призначення. Тривалий час йшли судові тяганини між інвестором та громадськістю. І до 2019 року справу вів прокурор Подільської прокуратури міста Києва – Павло Лівочко.
Але після того, як він прийшов із судовим рішенням до “Дирекції будівництва шляхово-транспортних споруд Києва”, щоб витребувати особові справи її посадових осіб – незабаром пішов (чи його пішли) у відпустку, а справа переїхала до Генеральної прокуратури. Ймовірно, не просто так.
Звернення Рустама Сутка до Керівника Київської міської прокуратури №7 (Фото: kievvlast.com.ua)
Як результат – майже миттєва карма. Як писали журналісти з Bihus.info у 2019 році, під час проходження переатестації на посаду, Кадрова комісія №1 прийняла негативне рішення щодо Рустама Сутка, вважаючи, що він використовував службові повноваження на користь …. своєї сім’ї.
Проте, Рустам Сутко успішно оскаржив своє рішення і, як ми знаємо, продовжує працювати у Генпрокуратурі.
Згадаймо також про рекетирський наїзд на підприємця з Київщини – Валерія Шевчика. Тоді у цій історії “засвітився” тодішній заступник Рустама Сутко – Підлісний Олександр Анатолійович. Проти підприємця була порушена кримінальна справа. І у той час, коли до Валерія Шевчика приїхали правоохоронці, заарештовувати майно, керував парадом, як ви могли здогадатися, саме Олександр Підлісний.
Олександр Підлісний на приватному підприємстві з видобутку піску
Постає логічне питання: чому відділ, який має слідкувати за ДБР розслідує економічні злочини? Можливо, причина тому – рідство між народним депутатом та працівником Генпрокуратури?
І від справ робочих, хотілося б повернутися до декларації пана Сутка. Приміром, хоча б остання, подана у 2021 році. Як ми пам’ятаємо, бізнесу у Рустама Чолоєвича немає і ніколи не було. Підприємницькою діяльністю займається дружина прокурора – Ковалевська Наталя Володимирівна. Точніше, займалася.
У декларації Рустам Сутко зазначає, що вона є серед числа власників трьох підприємств: ТОВ “СВ-Вектор”, ТОВ “Даріо Срна” та ТОВ “Волна-інвест”. Наприклад, “СВ-Вектор”, яка займалася будівництвом. Згідно з даними Youcontrol останню і єдину фінансову активність компанія демонструвала ще у 2007 році.
У іншого підприємства, ймовірно, названого на честь колишнього гравця донецького “Шахтаря” та італійського “Кальярі” – Даріо Срни показники трохи краще, але теж не ведеться вже дуже довго.
Нескладно здогадатися, що і у останньої компанії “СВ-Вектор” справи не краще.
Проте, як повідомляли наші колеги, окрім бізнесу пані Наталя працювала в компаніях ТОВ «Стадіон «Шахтер» та ТОВ «Донбас Арена». Ймовірно, саме у структурах Ріната Ахметова вона і заробила кошти на дорогу нерухомість у Києві та передмісті.
Так, у 2013 році, після переїзду з тимчасово окупованого Донецька до Києва, Наталя Володимирівна придбала у одному з найдорожчих житлових комплексів столиці “Новопечерські липки” 4-кімнатну квартиру. А роком пізніше два паркомісця поряд.
На сьогодні вартість квартири з приблизно такою ж квадратурою складає більше 1 млн $. А два паркомісця, ймовірно, для автомобілів, які належать Наталії Володимирівній.
Та і на цьому Наталія Володимирівна не зупинилася. І ось у 2020 році вона стала щасливою власницею садового будиночка, неподалік із заповідною зоною урочища “Гощів”, за інформацією Meget, за квадратний метр тут коштує від 88 тисяч гривень.
Що теж відображено у декларації Рустама Сутка.
Можливо, недарма пані Наталя працювала у пов’язаних із футболом компаніях? Адже її батько – тесть Рустама Чолоєвича, теж непростий чоловік. Володимир Георгійович Ковалевський. Він був керівником Нацагентства з підготовки до Євро-2012. Саме те, яке неодноразово звинувачували у корупції. Окрім того, Володимир Георгійович був і керівником ТОВ “Стадіон “Шахтер”, де і працювала свого часу його донька.
А також втілив у життя водяний бізнес-проєкт. Справа у тому, що тесть прокурора є серед числа засновників такого підприємства як П.П. “Р.В.Ц”, яке займається виробництвом мінеральних вод та безалкогольних напоїв і знаходиться воно у Києві. Разом із Володимиром Георгійовичем підприємством володіє Доноха Аліна Валеріївна. Фірма і справді веде досить активну фінансову діяльність.
І вело її ще задовго до знайомтсва сім’ї Ковалевських із сім’єю Мамоян. Ось, наприклад, уривок зі статті “Української правди” 2013 року.
Микола Доноха – колишній депутат Донецької обласної ради, член “Партії регіонів”. Аліна Доноха, одна із засновниць приватного підприємства, ймовірно, його близька родичка.
Так ось, у 2013 році компанія ПП “Р.В.Ц.” виступала головним натхненником створення проєкту “Чиста вода” з продажу населенню фільтрованої питної води. І вже, навіть, почало її реалізовувати під торговою маркою “Ключ здоровья”. Швидше за все, Доноха та Ковалевський викупили франшизу російської торговельної марки “Ключ здоровья” і продавали воду під цим брендом до початку війни в Україні.
А, можливо, і досі реалізують її на непідконтрольних територіях? Так як у 2018 році діяла акція небувалої щедрості. Сайт “Ключ здоровья” і досі працює, де зазначено, що з 18 липня до грудня 2018 ціна за літр води складатиме аж один російський рубль.
Також там чорним по білому написано, що усі права і досі належать компанії “Р.В.Ц.”
Тож, можливо, відповідним органам варто поцікавитися у київському офісі ПП “Р.В.Ц”., чи тече водичка на тимчасово непідконтрольних територіях і куди йдуть від того гроші?
І якщо ви раптом подумали, що на цьому історія “прокуратури” і родини Мамоян закінчилася, то ні. З 2015 році у Київській міській прокуратурі працювала дружина дядька (Мамоян Міша Ашоєвич) народного депутата Суто Мамояна – Лілія Петрівна Бездітна (прізвище зазначено в щорічній декларації за 2015 рік). У 2020 сталася із нею дуже неприємна історія. На пішохідному переході у Борисполі вона скоїла наїзд на 11-річну дівчинку, яка потрапила до лікарні.
За злою іронією, Лілія Петрівна, у Прокуратурі міста Києва була начальницею управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту.
Та все закінчилося мирно. Ось уривок із ухвали судового рішення по цій справі, де ОСОБА_1, ймовірно, Лілія Петрівна Мамоян.
Проте, згідно з інформацією з сайту НАЗК, Лілія Мамоян більше не працює у Прокуратурі міста Києва, принаймні, про це свідчить її декларація, подана після звільнення.
Не можемо залишити без уваги і молодшого з братів Сергія Чолоєвича Мамояна.
В минулому він був депутатом Полтавської обласної ради від “Соціал-демократичної партії” Сергія Капліна. До депутатства Сергій Чолоєвич очолював ТОВ “Малдс груп”. Принаймні так зазначають на сайті присвяченому колишньому депутату Полтавщини.
Компанія, як і багато інших з орбіти родини Мамоян, займалася і займається донині виробництвом м’яса. Проте, були часи, коли працівники фірми трохи змінили спеціалізацію. Зокрема, у 2014 році ця компанія була фігурантом кримінальної справи № 757/27039/14-к. І ось чого вона стосувалася.
Але суддя вирішив відмовити в задоволенні клопотання слідчого щодо проникнення до володіння особи для проведення обшуку. І в результаті зі справи взагалі зникла згадка про контрафактний алкоголь.
Проте, ця справа не мала жодного логічного закінчення. Ймовірно,через те, що розглядалася у Києві, “найкращим у світі” Печерським районним судом. І ніхто, скажімо, зі столичною прокуратури не зміг допомогти її зам’яти.
Як би не було, Сергій Чолоєвич вирішив брати нові висоти. І у 2019 став депутатом КМДА від “ОПЗЖ”. І таки став. Щоправда, у свою канденцію запам’ятався одним досить цікавим випадком, коли “проштовхнув” для знайомої фірми 35 мільйонів на боротьбу з амброзією.
Про що ми також вже писали: Полтавська фірма продає Києву бішофіт проти амброзії майже у 10 разів дорожче, ніж Полтаві
Та й в цілому, якщо зазирнути у декларацію Сергія Мамояна можна зрозуміти, що його батько Чоло Ашоєвич дуже любить свого молодшого сина. Адже подарунків йому не шкодує. За 2018 рік двічі подарунки по 500 тисяч гривень у негрошовій формі, а також пара у грошовій. 900 тисяч і, відповідно, 2 млн 800 тисяч гривень.
Тож із таким спонсорством можна і про наступну каденцію задуматися. Можливо, навіть, поряд із братом, під куполом ВР.
Як бачимо, розповісти про велику родину Суто Мамояна є що. Але і залишається багато запитань, на які, рано чи пізно ми отримаємо відповіді.
Читайте еще
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
