Тест на три літери

17 мая 2017 г., 22:04:00

1546

Чи давно ви проходили якісь тести? А скільки їх узагалі у вас було? А після скількох хотілося спровадити укладачів тестових завдань як не на три літери, то хоча б під три чорти?

Цьогоріч можна святкувати аж два ювілеї наших найвідоміших трилітерних тестів. 2007-го Міністерство освіти і науки зобов`язало всі українські виші зараховувати як вступні результати тестів зовнішнього незалежного оцінювання (тоді їх було лише три), а 2008-го проходження ЗНО стало обов`язковим для вступу до вишів. Тож у травні-червні цього року одинадцятикласники та випускники попередніх років уже вдесяте тестуватимуться в такому форматі.

Читайте також: Незалежне оцінювання – "альфа і омега"

У доювілейні роки назву цієї системи оцінювання тільки лінивий журналіст не римував зі словом "зло", описуючи всі численні недоліки й нечисленні плюси ЗНО, переважно виокремлюючи основний: нарешті діти з невеликих містечок і сіл зможуть на цілком об`єктивних підставах набраних балів вступити до будь-якого вищого навчального закладу. Справді, формально здобути омріяні 200 може будь-хто, а не лише випускник школи з поглибленим вивченням якогось предмета (-ів), але чогось виявилося, що скласти на максимальну кількість балів непросто навіть у столиці, а провідні виші ще й уводять додаткові іспити, крім загальноофіційного.

Багато запитань щороку виникає і до тих висококваліфікованих спеціалістів (хоч інколи так і хочеться написати це словосполучення в лапках), які укладають тести. Із нещодавніх скандалів, пов`язаних зі ЗНО, крім сумнозвісного звільнення директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, всім запам`яталася ситуація 2015 року, коли письменницю, лауреатку Шевченківської премії Галину Пагутяк обурило використання її філософського уривка без дозволу та ще й недолугі варіанти відповідей у трьох з п`яти запитань за цим текстом.

Коли нещодавно, у цей ювілейний рік, з`явилася новина, що шкільні вчителі Чернівецької області завалили тести ЗНО (який їм запропонували на курсах підвищення кваліфікації при тамтешньому Інституті післядипломної педагогічної освіти), то це знову стало приводом задуматися: а чи таке вже вдале було це реформування випускних-вступних екзаменів?

Як стало відомо, із 362 слухачів тих курсів лише 56 одержали від 10 до 12 балів, тоді як 9 учасників не змогли набрати навіть 3, а загалом середній бал становив 7,6. Дарма що джерело цієї інформації

– допис у Facebook, достовірність поданих фактів уже давно не бентежить широкі інтернетні маси. Цікавішими, а радше показовішими, виявилися коментарі в діапазоні від "І отаким ми довіряємо освіту наших дітей!?" до "Давно треба розігнати те Міносвіти!".

І справді, чого можуть навчитися учні від учителів, які самі не можуть скласти тести ЗНО? Принаймні тому, що написано в одній старій книжці: "Дивися – і не ходи цим шляхом". Поганий учитель іноді навіть краще, кепський приклад завжди наочніший. Когось він переконує, що можна покладатися лише на власні сили, у когось, навпаки, підштовхне на пошуки альтернативи. Однак, здається, вирішення цієї проблеми вже давно очевидне всім "хлопчикам і дівчаткам, а також їхнім батькам", які подеколи вже з першого-другого класу (а в одинадцятому і поготів) цілеспрямовано й звично обирають добровільно-примусовий, уже майже загальновизнаний освітній курс на ймення "Репетиторство". І нерідко цим займаються ті педагоги, які заради приробітку й лишились у школі. Усі задоволені, є попит – є пропонування, ЗНО складають, Міносвіти працює, інтернет-спільнота має чергову поживу для обговорення.

Читайте також: Шість висновків про українських вчителів

Про що свідчить цей невтішний, але знаковий провал учителів однієї області? Про те, що добре відомо всім, хто має сякий-такий стосунок до системи освіти: її ланки плідно взаємодіють лише на папері. Дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища; післядипломна, аспірантура-докторантура – цей ланцюг у реальності функціонує тільки як розрізнені інстанції, що різними капіталістичними курсами рухаються в межах нав`язаної конкурентоспроможності до рівномірного засіювання бюрократичного поля "добрим, розумним і вічним". Шкільні вчителі опинилися перед дилемою мізерної плати від держави й спокусою підзаробити в позаурочний час, школярі організовано ходять до репетиторів, папероїди Міносвіти видають черговий наказ.

І кому від цього легше? Точно не випускникам, яким життя взагалі чомусь підкидає тести виключно на три літери: наприкінці 11-го класу – ДПА, потім ЗНО, щоб далі таки вступити до ВНЗ. Така вже, певно, доля України, яка за останнє сторіччя змушена проходити випробовування тестами на ту саму магічну кількість літер – від УНР до АТО.

Максим НЕСТЕЛЄЄВ, "Тиждень"

Источник: → Все новости от