Трудова опозиція: що не так з аргументами проти нового Трудового кодексу та чому документ може знищити «кишенькові» профспілки?
01 июня 2017 г., 19:29:00
762
Фактично новий Трудовий кодекс зараз навис над «опозиційними» профспілками як Дамоклів меч, адже тепер з деяких питань виробничого процесу роботодавець буде мати необхідність радитись лише з тією профспілкою свого підприємства, що має найбільшу кількість членів.
Одна ж з головних характеристик переважної більшості незалежних профспілок, на жаль, малочисельність – їх часто створюють під конкретну необхідність, або й взагалі суто формально, аби мати важіль в особистих (не трудових, а фінансових чи політичних) перемовинах із роботодавцем. Мова про виживання, а отже всі методи йдуть у справу.
Існує думка, що саме традиційні, класичні профспілки Федерації профспілок України мають «директорський» статус – тобто працюють номінально та приймають бік роботодавця у випадку конфліктів. Існує вона через той набір радянського приданого, що дістався ФПУ разом із державною незалежністю. І якийсь час воно дійсно було так. І на деяких підприємствах воно так і залишилось. Але статистично інформація протилежна – абсолютна більшість профспілок ФПУ у випадку трудових спорів конфліктує із роботодавцем. Де-факто активна робота над укладанням людино-орієнтованих колективних договорів вщент розбила залишки «дружби» ФПУшних профспілок із керівниками підприємств.
Натомість саме незалежні профспілки зараз стають на бік роботодавця значно частіше – неофіційно, працюючи в тилу своїх же членів. Значна частина таких, як правило, нерепрезентативних «опозиційних» профспілок створюється виключно для можливості відповідного титрування (голова Незалежної Профспілки Такої-то) на заходах та в ЗМІ задля створення необхідної замовнику суспільної думки, а також щоб отримати доступ до робочих груп, комітетів і експертного середовища – все заради лобіювання того чи іншого питання. Українська політика на справі – за рахунок профспілкового іміджу зокрема.
Внутрішнє політичне (а не суто профспілкове) середовище знає про схему особистісного використання профспілок та всі можливі мотиви заведення власної кишенькової первинки давно – технологія активно використовується від кінця минулого сторіччя.
І тут монументальність, неповороткість і архаїчність ФПУ грає їй на користь – використати величезного сивого титана для лобіювання своїх політичних амбіцій майже неможливо. Окрім усіх інших причин, банально тому, що надто багато з ким доведеться ділитись дивідендами, заради яких це все й заварювалось. Чисельний склад Ради ФПУ це вам не аби що, не напасешся.
Інша справа лідери незалежних профспілок, яких у кожній – по одному, а то й на декілька лише один справжній. Саме вони сьогодні гучно (увімкніть телевізор, зайдіть у Фейсбук) відпрацьовують чергове замовлення – знівелювати в очах електорату проект нового трудового законодавства. Особливої мотивації додає те, що він загрожує кишеньковим профспілкам, які налічують лише формальних членів, існуванням.
«Опозиція»
Аби не бути пустословами, конкретні особистості:
Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Пан Волинець був народним обранцем трьох скликань підряд, однак після Революції залишився на узбіччі політичного життя. Принаймні, формально. На спадок в нього, з рештою, залишилась майже вся родина, влаштована за кордоном (брат та донька в Америці, син мандрує з Америки в Японію і назад), кілька квартир у Штатах та офшорний бізнес на Британських островах, що має постійний грошовий обіг з київським ТОВ. Але віддамо «профспілковцю» належне – не накрав з внесків, а налобіював. Ну, а чому ні, має право – хто нам винен, що віримо.
Або, наприклад, Голова Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Олег Верник. Марксист, що загріб львівську організацію «Автномний опір» – колись патріотична організація тепер декламувала з усіма потрібними інтонаціями Маркса й Енгельса, стукаючи в двері місцевих із проханням прийняти Леніна, як єдиного спасителя свого. Ну, може не зовсім, але йшло до того. Довгий час пан Верник відпрацьовував нешкідливі гранти, аж поки в 2013му не очолив Міжнародну організацію зі спостереження за виборами з центральним офісом у Москві. Відродив давно запилену профспілку «Захист праці» та почав уже ґрунтовну роботу, на жаль, не на боці реформи проти політики «сім’ї». Тоді ж випустив спільну з Дмитром Табачником книжку і відкрив ринг-клітку для боїв – бо має бути баланс.
Олега Верника рекомендували в певних колах, коли був потрібний «проплачений активізм з елементами силового втручання». На відміну, до речі, він Волинця, який каски носить виключно для антуражу й до фізичних інсинуацій не вдається – зате з трьома активістами-прапороносцями відвідує кожен столичний мітинг будь-якої тематики. Завдання – потрапити в кадр, все інше залежить від гучності рупору.
Обидва голови «опозиційних» профспілок активно виступають проти проекту нового Трудового кодексу. Найголовніше – обидва роблять це якісно. Відповідна думка щодо «рабського» змісту документу пропагується настільки ефективно, що навіть в справді експертному (а не медійному) середовищі вже не впевнені, чи зможуть проголосувати новий Кодекс у другому читанні.Цікаво, що при беззаперечній ефективності антиреклами Трудового кодексу, у своїй сутності більшість аргументів проти нього мають відверто маніпулятивний характер, однак все одно працюють.
Аргументи
Перекрученими є навіть головні аргументи проти Трудового, що червоною ниткою проходять крізь всі демагогії з теми: так звана «кріпацька» стаття (через яку й почали кампанію про «рабський» кодекс), можливість відеоспостереженням на робочому місці, звільнення за розголошення комерційної таємниці, право на індивідуальний страйк і відсутність в проекті Кодексу розділу «Про профспілки». Розберемо кожний з них.
«Кріпацька» стаття. Мова йде про статтю в проекті нового Трудового кодексу, що дозволяє роботодавцеві перевести свого найманого працівника на іншу роботу. Виглядає вона так: «Роботодавець за домовленістю з іншим роботодавцем має право в разі простою тимчасово перевести працівника за його згодою на роботу до іншого роботодавця з оплатою праці за виконану роботу за умови дотримання гарантій збереження середньої заробітної плати». Тобто, по-перше, мова йде про переведення виключно за згодою самого працівника, а, по-друге, про гарантію збереження його середньої заробітної плати (що вигідно співробітнику, адже час простою без переведення сплачується лише в розмірі двох третин зарплати). Опоненти погоджуються, що в статті прописана обов’язковість згоди працівника на такі зміни в роботі, однак вони вважають, що працівники будуть змушені погодитись через складні економічні умови. Це зрозуміло, згода на переведення дійсно економічно вигідніша для людини. Чому це робить норму кріпацькою – не зрозуміло.
Можливість відеоспостереження на робочому місці. Дійсно, якесь втручання в приватне життя. Але давайте вийдемо на вулицю. Камери відеоспостереження на кожній стіні кожного офісного центру та магазину, на парковках, стовпах. Давайте зайдемо в будь-який торговий центр. Що це на його дверях? Невже наклейка «всередині ведеться відеоспостереження»? А чи сьогодні в багатьох з нас дійсно ще не встановлені в офісах камери? «Великий брат» уже тут, і новий Трудовий кодекс тут ні до чого, будемо чесними. До того ж експерті висновки європейських організацій всі як один не визнають відеоспостереження на робочому місці порушенням. Йдемо в Європу?
Звільнення за розголошення комерційної таємниці. Проект нового Кодексу передбачає, що в разі розголошення комерційної або державної таємниці роботодавець може звільнити працівника без погодження із профспілкою. У час розвитку IT-індустрії, де розголошення комерційної таємниці у вигляді коду програми може зруйнувати всю компанію цілком, залишивши без роботи увесь штат організації – нехай кожен самостійно обере свій бік, норма дійсно спірна, адже усуває від прийняття рішення профспілки.
Право на індивідуальний страйк. Це право кожного співробітника відмовитись від виконання службових обов’язків з причини затримки заробітної плати більш ніж на 7 днів – за увесь час такого індивідуального страйку працівнику мають виплачувати заробітну плату. На думку критиків це погано, адже українці будуть боятись використовувати це право, або й взагалі про нього не дізнаються, бо не вивчать трудове законодавство. Що ж.
Відсутність в проекті Кодексу розділу «Про профспілки». Такий розділ дійсно наявний у чинному КЗпП та відсутній у проекті нового Трудового кодексу. Однак цей розділ дослівно дублює норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Тобто мова про очищення законодавчих актів від повторів, а не про звуження прав профспілкових організацій. Із Закону про профспілки ці норми не вилучають.
І найголовніший аргумент, з якого ми почали. Новий Трудовий кодекс відзнаменує початок закінчення ери штучних профспілок, що були створені не для профспілкової роботи, а для пропагандистської, в кращих традиціях СРСР, діяльності.
P.S. Новий Кодекс – виклик для всіх нас.
І профспілкам в ньому відведена найголовніша роль – захищати працівників, які наважаться на індивідуальний страйк, наважаться вимагати оплати надомної праці і врахування надурочних годин, наважаться не боятись користуватись своїми правами та проводити лікбез своїм членам щодо трудового законодавства.
І тут руку на пульсі має тримати, в першу чергу, саме профспілка – аби роботодавець не гнобив сміливих, «щоб іншим було неповадно». Без цього новий Трудовий кодекс дійсно не запрацює, тож якщо профспілкова «опозиція» не планує виконувати свої прямі (все ж правильно?) функції із захисту трудівників – то дійсно, буде в нас кріпацтво. Але не з вини законодавців – а з вашої, панове, до чиїх кишень ми відраховуємо членські внески.
Історично склалось, що лякаються нововведень ті, кого вони змусять робити більше та працювати ефективніше. Або просто – працювати. Тож, панове незалежні профспілки, вам порада – почніть працювати на захисті людей вже сьогодні, аби зміни не були аж надто різкими.
Або будьте чесними з людьми та почніть титруватись відповідно: Іван Іванич, лобіюю інтереси певної політичної групи, що динамічно поповнює мій банківський рахунок. На людей мені байдуже, але імідж шкода, тож терпіть мою «експертну» думку в усіх ЗМІ, але майте на увазі, що за спиною мої пальці – схрещені.
Олег Бойко
Читайте еще
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
