Остап Дроздов: Волонтерство – це наша спільна ганьба

06 сентября 2017 г., 17:41:00

941

Остап Дроздов: Волонтерство – це наша спільна ганьба

У світовому рейтингу благодійності World Giving Index 2017Україна посіла 90 місце: у нас на благодійність жертвують кошти 29% громадян
Але до феномену благодійності потрібно ставитися з великою обережністю, позаяк чим заможніша й цивілізованіша країна, тим меншим є відсоток благодійників. Де держава справляється зі своїми прямими функціями соцзахисту та створення добробуту, там існує менша потреба суспільству долучатися до добрих справ
Зрештою, на те держава й існує на податки громадян, аби відпрацьовувати добром і заможністю. Українське благодійництво, на жаль, має зовсім інший присмак: у нас благодійники фактично заміщають державу як таку, яка в носі мала багато насущних проблем своїх платників податків
Армійське волонтерство – це, як на те пішло, страшна ганьба для держави, яка четвертий рік воює, третій рік збирає загальнообов’язковий військовий збір 1,5% - і щороку збільшує не лише оборонний бюджет, але й матеріальні здобутки тих, хто при високих посадах
Ще на початку війни писав гостру статтю про те, що волонтерство треба потрошки припиняти і згортати, бо воно ще більше робить державу ледачою і байдикуватою, та й загалом волонтерство є не лише нашою славою, але й нашою спільною ганьбою, ілюстрацією неспроможності тримати державну махіну за горло. Тоді багато волонтерів образилися, так нічого й не зрозумівши
Українська військова благодійність повинна відійти у минуле, та цьому на заваді стоїть прошарок професійних волонтерів, які вже настільки присіли на готівку, хорошу репутацію і повагу суспільства, що їх уже важко буде відірвати від цього заняття, яке, нагадую, апріроі повинно бути безкорисливим і не основним заняттям людини
Про це у моїх ефірах відверто говорили багато знаних волонтерів, які погоджуються, що багатьом благодійникам психологічно важко зістрибнути з цієї голки самоповаги і самозадоволення. Такі явища у психоаналізі мають гарний термін: заміщення негативних якостей. Чим більше добра ти твориш, тим більше санкцій ти сам собі видаєш для повсякденного маленького зла. І з цим мало хто бореться, перетворюючи благодійництво на свій публічний щит і виправдання усіляких не дуже то й хороших компромісиків
Суспільство рано чи пізно повинне прийти до усвідомлення своєї внутрішньої потреби робити пожертви, а не просто показової демонстрації, чи то навіть гри у власну кращість. Збір коштів на армію означає нашу нездатність мати міцну державу. Збір коштів на лікування онкохворих означає крах вітчизняної медицини. Пожертви на безхатченків означають бездіяльність органів влади. І так далі, і тому подібне
Тішуся, що майже третина українців вважаються благодійниками, але водночас я б застеріг їх від перебирання на себе прямих і безпосередніх функцій держави, яка чудово собі поїдає наші з вами мільярди, сидячи на них

Источник: → Все новости от