Здати в архів, або Як місцеві ради ховають від «зайвих очей» власні рішення – приклад Броварів

31 октября 2017 г., 23:54:00

1654

Здати в архів, або Як місцеві ради ховають від «зайвих очей» власні рішення – приклад Броварів

Закон «Про доступ до публічної інформації» діє в Україні вже майже 7 років. Його ухвалення стало проривом блокади рішень чиновників.

Будь-який громадянин тепер може запитати будь-який документ міської, селищної чи сільської ради. А вже через тиждень – отримати його копію. Однак, не все так просто. Деякі органи влади та місцевого самоврядування навчилися цілком законно «ховати» ці рішення, просто передавши їх до архіву. Втім, юристи стверджують, що боротися за доступ до таких документів варто. Адже їхній вміст відповідає всім ознакам публічної інформації.

Автор цього матеріалу, як журналіст чи активіст, неодноразово подавав запити до Броварської міської ради Київської області з проханням надати ті чи інші копії рішень органу. Коли йшлося про рішення менш ніж 5-річної давнини, позитивна відповідь надходила завжди.

Втім, особливої потреби подавати такі запити зазвичай не виникало, адже майже всі документи цього періоду викладені на офіційному сайті міської ради.

У Броварах на запити перестали надавати архівні документи

Певний час броварський орган місцевого самоврядування надавав копії документів, які вже були передані до архіву. До слова, як вказують у відповідях чиновники, такі документи відправляють до архівного відділу міськради саме через 5 років.

Однак, архівний відділ є структурним підрозділом Броварської міської ради. Здавалося, логічно: міськрада володіє цим документом, бо він зберігається у підпорядкованій установі, тому надає документ. Але не все так просто – про це трохи згодом.

Нещодавно «настрої» чиновників змінились. У вересні автор цього блогу подав декілька запитів на документи, які стосуються виділення земельних ділянок і житла родині судді Броварського міськрайонного суду Володимира Сердинського.

За тиждень до отримання відповідей саме вийшло розслідування про статки цього місцевого можновладця. У матеріалі показано, як вдало суддя і його дружина, яка теж є чиновницею, набули у власність і користування квартири, земельні ділянки та автівки.

Відповідь Броварської міської ради на запит, де згадуються рішення про виділення нерухомого майна Володимиру Сердинському

Майно судді Володимира Сердинського - БМР from Dmytro Karpiy

Попри суспільну значимість і потенційну корупційну складову такої інформації (а, може, і завдяки цьому), Броварська міська рада відмовилась надавати власні рішення за 2002, 2006 та 2008 роки відповідно до закону «Про доступ до публічної інформації». Саме цим рішенням родина держслужбовців отримувала рухоме й нерухоме майно.

Таку відповідь чиновники пояснили тим, що документи були передані до архівного відділу і тепер відносяться до Національного архівного фонду. Тому їхнє використання регулюється не законом «Про доступ до публічної інформації», а законами «Про звернення громадян» та «Про національний архівний фонд та архівні установи».

Варто зауважити, що в інших відповідях на свої запити, надаючи інформацію, Броварська міська рада посилається на власні рішення та на їхній зміст. Однак доступу до самих документів тепер не надає.

Слід зазначити, що отримати такі документи можливо не за законом «Про доступ до публічної інформації». Про це також ідеться у відповідях-відмовах від міськради. Однак можливості суттєво звужуються і ускладнюються.

Із досвіду автора статті, звертаючись до архівних установ, на відповідь зазвичай доводиться чекати більше місяця. Законом «Про звернення громадян» встановлено термін в 1 місяць. Однак, враховуючи пересилання відповіді, строк очікування може зрости до півтора, а то і до двох місяців.

В архівних установах запитувачу можуть надати доступ до архівного документа. Втім, якщо виникне потреба зробити копію, офіційно попросять заплатити гроші. Це зазвичай 41 або 81 грн. за копію одного листка.

Чому маємо таку ситуацію, та що робити?

Як зазначила юристка Центру демократії та верховенства права Христина Буртник, наразі в Україні досить складна ситуація із доступом до рішень влади та органів місцевого самоврядування, які були передані до архівних установ.

У п. 1 ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації» вказано, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Фактично рішення міської ради, яке перебуває у архівному відділі цього розпорядника:

відображене та задокументоване на матеріальному носії (паперовий документ);
створене в процесі виконання суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством;
перебуває у володінні розпорядника (архів міськради не є окремим органом, розпорядником. Тому ми можемо говорити, що документ знаходиться у розпорядника).

Отже, - зазначає юристка, - інформація про рішення місцевих рад є публічною. Вона відповідає всім її ознакам. Окрім того, п. 2 цієї статті передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Як зауважує правниця, багато розпорядників інформації скористались можливістю і передали документи в архів, таким чином закривши до них доступ.

Водночас, судова практика в цьому питанні є досить різною. Ця проблема вирішується шляхом внесення змін у законодавство. Але на сьогодні зарано говорити, що такі зміни будуть ухвалені найближчим часом, - констатує Христина Буртник.

Варто зазначити, що минулого року Вищий адміністративний суду України дійшов протилежних висновків у трактуванні законодавства з цього питання. Він роз’яснив українським судам, що закон «Про доступ до публічної інформації» не застосовується, коли запитуються документи із архівної справи.

Відповідно до п. 3.7 постанови «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», відносини у сфері архівної справи регулюються законом «Про Національний архівний фонд та архівні установи», який є спеціальним у цій сфері.

Відтак, - стверджує ВАСУ, - положення закону «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на запити щодо доступу до інформації у сфері архівної справи.

Схожої позиції притримуються і в офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до інформації.

Представниця Уповноваженого Ірина Кушнір так само наголосила, що документи з архівних справ не надаються за законом «Про доступ до публічної інформації». Чиновниця стверджує, що така позиція офісу ґрунтується саме на положеннях законодавства.

Втім, Христина Буртник запевняє, що навіть за чинного законодавства можна аргументувати, чому архівна інформація повинна надаватись на запити. І цієї думки, з її слів, притримуються більшість експертів у сфері доступу до інформації. Хоча вона і не є поширеною серед державних службовців.

Слід зазначити, що юристи зацікавилися відмовою в наданні рішень місцевих рад. Автор цього блогу, заручившись підтримкою, налаштований змагатися за право на інформацію в суді.

Дмитро Карпій, для "Ні корупції!"

Источник: → Все новости от